Ситуація у Вірвілі вранці 7 червня

Переміщення військ 7 та 8 червня (див. нижче) (29-та... Підрозділ)

(подробиці)

Вранці 7 червня ситуація у В'єрвілі для американців залишалася складною. У них не було простору для маневру на випадок контратаки, місця для складів постачання чи розміщення підкріплень, а пляж усе ще перебував у зоні досяжності німецької польової артилерії.

Таким чином, необхідно було виконати завдання, поставлені на самому початку операції «Оверлорд» (D-Day): захопити Гранкамп, підступи до Ізіньї та Тревьєр.

Генерал Герхардт, командир 29-ї піхотної дивізії, висадився ввечері в день «Д» (D-Day) у В’єрвілі й облаштував свій командний пункт у кар’єрі, звідки відкривався вид на нижню частину долини. 7 червня він мав перебрати на себе командування підрозділами 29-ї дивізії. До того моменту, від самого початку операції, командування на всій ділянці пляжу «Омаха» здійснювала 1-ша піхотна дивізія.

У ніч на 6 червня та на світанку 7 червня його заступник, генерал Кота, кілька разів курсував між В'єрвілем і Ле-Рюке, де розташовувалися командні пункти 1-ї піхотної дивізії (генерал Гюбнер) та V корпусу (генерал Джероу). Не знаю, відколи в його розпорядженні з'явився джип для цих поїздок — можливо, ще ввечері 6 червня, коли він повертався після свого першого візиту до Ле-Рюке.

Ситуація в районі В’єрвіля та Сен-Лорана залишалася невизначеною, а труднощі... зв’язки. Коли полковник Кенхем (116-й полк) прибув о 9-й ранку з В’єрвіля до Руке, щоб зустрітися з генералом Котою та знайти свої 2-й і 3-й батальйони, Сен-Лоран усе ще був зайнятий німцями, тому він пройшов уздовж пляжу.
Вихід у районі Сен-Лоран (D3) усе ще залишався заблокованим. Опорний пункт WN 66, розташований на скелі на схід від Муленів, продовжував тримати оборону. Невеликі групи стрільців, іноді за підтримки кулеметів і мінометів, знову з’являлися в певних місцях уздовж скелі, обстрілюючи пляж.

116-й полк пройшов через суворе випробування, а більшість його підрозділів залишалися розсіяними. Батальйони полку все ще не мали жодного транспортного засобу, тому важке озброєння доводилося переносити вручну. 1-й батальйон 116-го полку (I/116) розпочав день у В'єрвілі, маючи в строю лише 250 бійців, проте командуванню батальйону принаймні вдалося зібрати свій штаб. 2-й та 3-й батальйони (II/116 і III/116) перебували перед Сен-Лораном і на плато. Також були присутні близько 500 рейнджерів (5-й батальйон рейнджерів і половина 2-го батальйону рейнджерів). Крім того, у розпорядженні були 23 танки 743-го танкового батальйону та залишки 121-го інженерного батальйону. Загалом — близько тисячі осіб, тоді як угруповання під командуванням Кенхема у В'єрвілі мало б налічувати 4000 бійців.

Підкріплення — 115-й полк, який також не мав техніки, — розташувалося табором на південний схід від... Сен-Лоран.

3-й полк дивізії, 175-й, усе ще перебував на борту транспортних суден; висадка цього полку мала розпочатися, за планом, о 10:30 у секторі «Дог-Вайт» (Dog White).

Німці все ще перебували поблизу В'єрвіля, що на півдні, оскільки рано-вранці 7 червня, о 5:30, Через атаку рота «Б» 121-го інженерного батальйону була змушена залишити Ормель., Відправлення полонених , (див. продовження розповіді Дюбе) ...і назад до села. Проведення цієї контратаки було доручено напередодні невеликому батальйону саперів 352-ї піхотної дивізії (352-й саперний батальйон — *352. Pionier-Abteilung*). Приданий 916-му полку (командний пункт у Трев’єрі), цей підрозділ мав перейти в наступ із району Лув’єр о 2-й годині ночі. Цілком імовірно, що початок атаки затримався, а німецькі сапери не змогли просунутися далеко — насамперед через брак важкого озброєння, бронетехніки та артилерії (остання була змушена відступити вночі й фактично вступила в бій лише ввечері).
Інцидент в Ормелі (Ormel) та постійні спроби проникнення в район В’єрвіля (Vierville) протягом усього дня викликали серйозне занепокоєння в американців, які продовжували побоюватися можливої ​​атаки німецьких танкових частин.

На мисі Пуент-дю-Ок інша частина 2-го батальйону рейнджерів залишалася ізольованою, ослабленою важкими втратами та нестачею боєприпасів.

У зв’язку з цим на ранок 7 червня було прийнято такі рішення:

1/ Батальйони II/116 та III/116 (на той момент попереду Сен-Лорана) мали... Зачистити залишки ворожого опору вздовж скель між В'єрвілем і Сен-Лораном.

2/ Батальйон III/115 мав... Захопити село Сен-Лоран....повністю зачистити його, а потім, за потреби, продовжити рух у напрямку В’єрвіля для виконання аналогічних завдань.

3/ Решта 115-го полку. (Бої I/115 та II/115), довелося просуваючись у напрямку Лонгвіля, переважно південніше В'єрвіля, повз Лув’єр, через поля.

4/ Батальйону 1/116, 5-му батальйону рейнджерів, а також ротам A, B і C 2-го батальйону рейнджерів — за підтримки танків 743-го батальйону — було наказано рухаючись на захід дорогою до Пуент-дю-Ок.
Однак ранкова контратака німців змусила терміново відкликати 4 із 9 рот рейнджерів разом із кількома танками для оборони В’єрвіля.

5/ Третій полк 29-ї піхотної дивізії, 175-й піхотний полк мав висадитися якомога раніше — ближче до кінця ранку — і, пройшовши через В'єрвіль, одразу вирушити до ГрюшіНасправді він висадився лише в другій половині дня, причому в Сен-Лорані, а не у В’єрвілі. Зробивши зупинку в Грюші, вночі він вирушив далі — у напрямку Ла-Камб та Ізіньї.

6/ У секторі 29-ї піхотної дивізії (29th DI) було висаджено бронетехніку, зокрема:
Рота D 743-го танкового батальйону (CieD/743), оснащена 16 легкими танками M5 «Стюарт».
747-й танковий батальйон (48 танків «Шерман» і 16 танків «Стюарт») танки).
Половина 635-го батальйону винищувачів танків (озброєних ПТ-САУ M10) — інша половина була прикомандирована до 1-ї піхотної дивізії — мала забезпечити протитанкову підтримку (завдяки 90-мм гарматам) середнім танкам «Шерман» (які були озброєні лише 75-мм гарматами).

7/ 7 червня 1944 року о 6:00 ранку полковник Кенхем вирішив повернути свою командну групу до Сен-Лорана. Командна група повернулася через спуск у В'єрвілі та пляж у напрямку Ле-Мулен, де відновила зв'язок із групою капітана Сінка, що відповідала за зв'язок і висадилася в цьому місці.

Жителі села (див. спогади Мішеля Арделе, стор. 511)Вони почали усвідомлювати, що настало визволення, підраховувати загиблих і руйнування, дивуватися всьому новому, що бачили навколо; водночас, як і американці, вони непокоїлися через можливе повернення німців.