Сен-П'єр-дю-Мон і аеродром Енглесквіль А1

931

Аеродром Сен-П'єр-дю-Мон / Англесквіль-ла-Персе

Назва: A 1

Текст епохи Відродження

— Цей аеродром був облаштований на скелі між мисом Ок (Pointe du Hoc) та Англесквілем.

Будівництво розпочато 9 червня 1944 року, об'єкт введено в експлуатацію 13 червня, завершено 20 червня, а 5 вересня 1944 року — покинуто.
Його кодове ім’я було FRY
Це місце слугувало базою для 366-ї винищувальної групи, оснащеної винищувачами-бомбардувальниками P-47 «Тандерболт» (48 літаків). Його також використовували для медичної евакуації, а також для постачання пального й боєприпасів для багатьох інших літаків.

Об'єкт під кодовою назвою A1 був споруджений 834-м батальйоном аеродромного будівництва (у складі 9-ї тактичної повітряної армії) одразу після завершення робіт на аеродромі Сен-Лоран (кодова назва A21).

Характеристики: злітно-посадкова смуга розміром 5000 x 120 футів (бл. 1524 x 36,5 м), покриття з перфорованих сталевих плит (PSP) та металевої сітки; азимут 91°; координати: 49°23'28'' пн. ш. і 00°57'43'' зх. д.; 75 місць для стоянки, зберігання та переозброєння.

Уривок із праці «Відродження Бессену» (La Renaissance de Bessin):

«Успіх висадки десанту був зумовлений, безумовно, мужністю військ на землі, а також ефективністю та потужністю авіації союзників. Для підтримки наземних сил було необхідно максимально скоротити відстань, яку доводилося долати літакам. Саме тому вже в перші дні після "Дня Д" (D-Day) інженерні підрозділи розпочали будівництво польових аеродромів».

Те, що вже 7 червня на французькій землі здійснювали злети й посадки літаки, було неабияким технічним досягненням. Аеродромам присвоювали кодові назви: літера «A» для американських об'єктів (і «B» — для британських), після якої йшов номер, що вказував на хронологічну послідовність їх появи. Деякі свідки можуть розповісти про це й сьогодні — зокрема, про аеродром «A1», відомий як «Сен-П'єр-дю-Мон». Насправді, більша частина території, відведеної під цей об'єкт, розташована в межах комуни Англесквіль-ла-Персе (саме американські війська дали цьому аеродрому таку назву; згідно з однією з версій, плутанина виникла через те, що на тогочасних основних картах напис «Сен-П'єр-дю-Мон» охоплював використовувану ділянку, тоді як назва «Англесквіль» стосувалася лише самого села). Про цю місцевість згадує колишній мер комуни Анрі Лепеллетьє, якому в 1944 році було 23 роки.

«Величезний обсяг робіт, виконаний за кілька днів. Саме тоді ми вперше побачили бульдозер. Він прибув...» ...перед деревом, і ми думали, що він не зможе його вирвати. А потім — раз! — і дерево впало!

Будівельна техніка перебувала на місці ще з ранку 8-го числа. Вважається, що A1 було споруджено в період з 9 по 13 червня.

«Дехто каже, що бачив там літаки ввечері 9-го числа».

Це цілком можливо, оскільки ці ділянки вже використовувалися на місці будівництва. Крім того, об’єкт A1 класифікується як «RRS» (Rearming and Refueling Strip — смуга для поповнення боєзапасу та дозаправки); власне, це і є суть споруди. Гаяти час ніколи. Технологія будівництва — дуже примітивна.

«Проста вирівняна поверхня, до якої були прикріплені опори — чи то з ґратчастих конструкцій, чи то з металевих плит». «Виняткова робота, виконана за кілька днів».

Для облаштування однієї злітно-посадкової смуги середнього розміру було потрібно понад 2500 рулонів дротяної сітки та 30 000 кілків — це була лише крапля в морі серед усього висадженого на берег спорядження.

«Дехто з них потім долучився до виконання робіт. Але наблизитися до них не вдалося — вони були насторожені».

Робота кипить: «Літаки постійно прилітали й злітали». «Один розбився, коли повертався, охоплений полум’ям». Адже в ті дні німці все ще були зовсім поруч, і перед пілотами P-47 із 366-ї винищувальної групи під командуванням полковника Голта стояло ще чимало завдань. Як наслідок, можливостей для безпосередніх контактів із ворогом було небагато.

«Дехто з них розмістився на фермі, але більшість — у наметах».

Напружена обстановка, що тривала трохи більше двох місяців. Тим часом пан Лепеллетьє сам був призваний на службу, і коли він повернувся, на «A1» панувала тиша. З 25 серпня судно було покинуте.

«Прибули робітники, щоб усе відновити. Вони повернули дротяні сітки. Власники ділянок змогли повернути частину матеріалів».

Відомо, що багато елементів цієї огорожі використовувалися — і досі використовуються — як огорожі на численних фермах у цій місцевості. Як дістатися: на дорозі D514, за 2 км від В'єрвіля, поверніть праворуч біля телефонної будки. За 300 метрів звідти встановлено пам'ятник; від нього на захід простягається шлях довжиною трохи більше 1500 метрів, орієнтований уздовж осі «схід — захід». Усі споруди... займаючи по ширині простір від дороги до урвища.