План LCM3
(Десантні катери механізовані)
Довжина 15м, вантажопідйомність 26т.
Група підривників (Gapteam) № 1 SETF, Об'єднана інженерно-морська піхота
доручено відкрити для посадкових барж прохід під час припливу через пляжні перешкоди, безпосередньо перед спуском В'єрвіля
(витяги)
" Група № 1 мала підійти на крайньому заході, так близько до В'єрвільського спуску, на Dog Green, але насправді його депортувала течія, і він підійшов на рубежі Dog White/Dog Red.
Під час падіння рампи LCM сапери потрапили під вогонь зі стрілецької зброї, але група стрибнула у воду та швидко попрямувала до перших перешкод. Вибухівку розповсюджували в окремих пакетах по 18 кг із запасом 500 кг на роздутому каное, щоб доставити на берег. Вся група (моряки та сапери) мала подолати перший ряд перешкод (елементи С або «бельгійські двері», тобто найсильніші та найбільші, а також ті, які мали бути занурені першими). Вони були стурбовані підвищенням припливу. Сапери швидко закріпили вантажі на дверях, включили червоні сигнали, а потім і детонатори.
Після вибуху вони продовжили рух у напрямку паль, пандусів та їжаків. Протитанкові міни, прикріплені до паль і дерев'яних скатів, ризикували перетворитися на дрейфуючу міну, якби дерев'яна балка з міною почала спливати. Тому на кожній протитанковій міні ретельно закріплювали вантажі.
Спочатку в цьому районі не було піхоти, а лише Sherman DD танків 743-го батальйону. Підривні роботи продовжувалися належним чином, але німецька реакція була посилена. Танки висунулися в район першої лінії загороджень, шукаючи цілі на землі. Їх стрілянина привернула увагу німців, але потрапили під приціл і сапери та матроси. Втрати зросли за рахунок убитих і поранених. Двох матросів, які намагалися перекинути плот, наповнений вибухівкою, застрелили. Військова медсестра, яка намагалася надати їм першу допомогу, була вбита підряд. Запаси ВВ втрачені.
У розпал цих труднощів 1 або 2 штурмові секції на LCVP, F Cie 116-го Рег. піхота прибула в цей район ізольовано та із запізненням за розкладом, привернувши великий вогонь німців. Потім ці піхотинці використали заміновані загородження як тимчасове укриття, але на цьому зупинилися. Оскільки перешкоди, що залишилися, були готові вибухнути, офіцерам і унтер-офіцерам довелося діяти енергійно, щоб вивести піхоту з діри, яка мала бути створена. Піхота не тільки наступала, але й допомогла пораненим саперам вибратися з небезпечної зони. Потім, згідно з планом, спрацював червоний дим, а потім пролунав оглушливий шум вибуху.
Після того, як дим, водяні снопи та уламки впали, група підривників №1 мала задоволення від того, що побачила результат своїх багатомісячних інтенсивних тренувань, яма була чистою, а прохід шириною 50 метрів був готовий до припливу. Зелені буї були прикріплені до перешкод з обох боків, щоб керувати лоцманами майбутніх барж, що прибувають у відкрите море.
Робота була виконана за 20 хвилин, відмінне виконання в складних умовах. Інші хвилі нападу, запрограмовані через 30 хвилин після інженерів, більше не було страху спільного гена.
Уцілілим і пораненим довелося перебратися в короткочасне укриття галькового схилу. Сапери та матроси втратили більше людей. Дійшовши до набережної, в гальці були викопані траншеї та використані рятувальні пояси, щоб трохи зручніше розмістити поранених. "