Командний пункт 116-го полку перемістився до В'єрвіля близько 13:00.
Звіт про дії командної групи 116-го полку.
(Частина 2: підйом на скелю та прибуття у В'єрвіль)
Штаб 116-го полку прибули на ділянку «Дог Вайт» (Dog White) на борту десантного катера LCVP 71 (о 7:30 ранку — командна група полковника Кенхема), а потім на борту десантного судна LCI 91 (о 7:40 ранку — передовий штаб підполковника Касселла). Група зв'язку ...на десантному судні (разом із капітаном Сінком) віднесло далі за Сен-Лоран, і дістатися до них було неможливо.
Разом із Канхемом прибув також генерал Кота (якому було доручено командування 29-ю дивізією).
На березі, після складної висадки та значних втрат, підполковник Касселл розшукав свого командира — полковника Кенхема. Він дізнався, що той усе ще на пляжі й збирається вирушити до В'єрвіля (слідом за ротою C 116-го полку).
{У той час генерал Кота вважав, що полковник Кенхем, який отримав поранення зап’ястя, не зможе повноцінно здійснювати командування. Він наказав підполковнику Касселлу приєднатися до командної групи, що прямувала до В’єрвіля. Проте полковник Кенхем відмовився від евакуації та продовжував керувати операціями протягом кількох днів}.
На схилі вперше почали розриватися мінометні снаряди; двоє бійців поруч із генералом Котою загинули, а самого генерала та його ад’ютанта відкинуло на землю. Оскільки ворожий вогонь ставав інтенсивнішим і влучнішим, командна група швидко перемістилася в укриття біля підніжжя стрімкого схилу. На схилі все ще лунали постріли, але дим від палаючої трави приховував їх.
{Піднімаючись на скелю, вони зустріли бійців роти G 116-го піхотного полку (лейтенанти Гендрікс і Готалінг), які висадилися занадто східніше — у зоні дій 16-го піхотного полку, — а потім перемістилися вздовж узбережжя до свого сектору, «Дог-Вайт» (Dog White). До них приєднався взвод важких кулеметів під командуванням лейтенанта Мерфі з роти H 116-го полку. Таким чином командування зрозуміло, чому сектор «Дог-Вайт» — ціль першої хвилі штурму, яку мала захопити рота G 116-го полку, — не був зайнятий до 6:30 ранку.}
Полковник Кенхем наказав роті «C» 116-го полку пройти через В'єрвіль, щоб приєднатися до решти 1-го батальйону (роти «A», «B» та «D» 116-го полку), які, як передбачалося, перебували на захід від В'єрвіля.
Генерал Кота супроводжував роту «C» 116-го полку і разом із нею увійшов у В'єрвіль близько 11:00.
Полковник Кенхем разом із командною групою проклали шлях (слідуючи за ротою C/116) через плато до дороги на схід від...
В'єрвіль.
{На вершині схилу розташовувалися невеликі ворожі позиції стрільців і кулеметників. Солдат із роти «C» загинув під час зачистки кулеметного гнізда. Він підібрався до амбразури й закинув гранату в каземат, знищивши тих, хто там перебував. У цих місцях було взято полонених}
Об 11:30 у запланованому місці з’єднання (на дорозі з Амеля до Прієста, на виїзді з В'єрвіля) було розгорнуто тимчасовий командний пункт для зустрічі з групою зв’язку. {Ті, хто мав висадитися на катері типу LCM (за графіком о 07:40 у секторі «Дог Грін»), — капітан Сінк (офіцер зв’язку) та Ернест (офіцер штабу 116-го піхотного полку)} Оскільки цієї групи там не було (насправді їх віднесло вбік, і вони висадилися на схід від Сен-Лорана), виникло помилкове припущення, що вони вже дісталися командного пункту, запланованого для 116-го піхотного полку — за 1 км від Вієрвіля. Вважалося, що 1-й і 2-й батальйони вже перетнули пляжі й рухаються до своїх цілей — далеко на захід та в районі Вієрвіля.
(Фактично, рота «А» була знищена на пляжі перед В’єрвілем; роти «B» і «D» були розсіяні, зазнавши 50% втрат; роти «E», «F», «G» та «H» висадилися за межами Сен-Лорана і не змогли дістатися до В’єрвіля. Що стосується штабів батальйонів: штаб 1-го батальйону опинився відрізаним біля підніжжя скель Персе, а штаби 2-го та 3-го батальйонів перебували за Сен-Лораном — і всі вони залишилися без радіозв’язку).
Тим часом до командної групи приєдналися підполковник Касселл, капітан Райс і частина розвідувального відділу, які висадилися з десантного судна LCI 91.
Усі засоби зв’язку вийшли з ладу, за винятком радіостанції лейтенанта Джонса — офіцера зв’язку 743-го танкового батальйону.
Сама ж група втратила зв’язок зі своїми офіцерами, прикомандированими від 1-ї піхотної дивізії та 16-го піхотного полку.
Полковник Кенхем віддав наказ продовжувати рух до запланованого командного пункту (КП) за 1 км на південь від В'єрвіля.
Вони увійшли в село близько 12:00, слідом за ротою C/116.
Радисти зробили нові спроби зв’язатися з підрозділами полку, але безрезультатно.
Близько 12:30, коли група проходила через В'єрвіль, вихід із пляжу під кодовою назвою «D1» був обстріляний кораблями ВМС США (зокрема, снарядами калібру 356 мм з лінкора «Техас») з метою знищення розташованих там бункерів. Від потужних вибухів кількох бійців групи відкинуло на головну вулицю В'єрвіля.
(подробиці)«Спуск біля В'єрвіля (Vierville) близько 13:00, під час обстрілу з лінкора "Техас" (Texas)».
(подробиці)Підніжжя спуску у В'єрвілі під обстрілом 356-мм снарядів лінкора «Техас» (близько 13:00).
Дзвіниця ще не зруйнована; можна розгледіти замок, але вже без старої вежі.
Генерал Кота
У супроводі роти «С» 116-го полку генерал Кота увійшов у В’єрвіль близько 11:00. Бійці роти згадують, як Кота йшов вузькою головною вулицею, крутячи свій «Кольт» на вказівному пальці — наче якийсь стрілець із часів Дикого Заходу.
Кота направив частину рейнджерів (із 2-го батальйону рейнджерів), які приєдналися до нього, у бік мису Ок (Pointe du Hoc).
Потім, у супроводі свого ад'ютанта лейтенанта Ші, радиста та трьох піхотинців, він приготувався спуститися в долину В'єрвіля, яку все ще утримували німці.
Була 12:30.
Лінійний корабель «Техас» обстрілював укріплення біля підніжжя долини зі своїх 356-міліметрових гармат.
Ші згадує: «Від ударів снарядів бруківка на вулицях В'єрвіля піднімалася, створюючи враження, ніби вона пливе, наче смола».
Коли Кота почав спускатися схилом, Ші висловив сподівання, що стрілянина припиниться; на що Кота відповів, що сподівається на протилежне, адже це змушує німців тримати голови низько.
Але стрілянина припинилася, і німці, відрізані на східному боці долини, відкрили вогонь по невеликій групі.
Стрільці відповіли, після чого 5 німців здалися в полон.
Кота наказав їм провести групу через мінне поле вздовж дороги.
Група дісталася пляжу й перетнула протитанкову стіну близько 13:00 — саме в той момент, коли близько 30 німців прямували до підрозділів саперів, які очікували на можливість втрутитися в районі протитанкової стіни. Генерал переконався, що стіну незабаром буде зруйновано. ...і відкрита дорога.
Після цього він продовжив свій шлях до Сен-Лорана прибережною дорогою.
У В'єрвілі командна група полковника Кенхема, відправивши роту «C» 116-го полку дорогою на Гранкамп, продовжила рух на південь. Це відбувалося на початку дня; підрозділ рухався в розгорнутому бойовому порядку, стикаючись із поодинокими пострілами снайперів або кулеметним вогнем. Зрештою, група дісталася запланованого місця для командного пункту — будинку в районі «Іль» (Isles), що на південь від В'єрвіля.
Невелика група штабних офіцерів (3–4 офіцери та 2 солдати) дуже швидко опинилася відрізаною від інших за живоплотом.
Зв'язатися з підрозділами по радіо все ще не вдавалося.
Сержант Мур із розвідувального відділення загинув на передовому посту.
Полковник Кенхем залучив відділення роти «Б» 5-го полку рейнджерів (Company B/5Rgr), яке проходило повз, прямуючи на захід, для забезпечення безпеки командної групи, що опинилася у вкрай складному становищі в районі Ле-Зіль (Les Isles).