Стандартний пляжний крій
та обстріли
Перша лінія перешкод складалася з серії «елементів C», іноді званих «бельгійськими дверима», структур у формі бар’єру (відновлених з бельгійських польових оборонних споруд, відомих як елементи Cointet), з посиленою рамою та залізними опорами, встановленими на роликах. Він знаходився приблизно за 250 м. Лінія припливу. Основні опорні балки становили 3,3м. висока. Водонепроникні протитанкові міни «Tellerminen» кріпилися на верхній частині вертикальних балок.
Друга лінія, на 20-25 м ближче до землі, складалася з великих дерев’яних паль, замурованих у пісок під таким кутом, як їхній видобутий кінець, спрямований до моря. Іноді були похилі пандуси зі стовбурів деревини, укріплені та заміновані.
У 130 м від повідця відкритого моря останній ряд перешкод складався з їжаків (іноді їх називають чеськими їжаками) приблизно 1,70 м. високий, що складається принаймні з 3 сталевих рейок або рогів, перехрещених посередині та настільки міцних, що їхні кінці могли пробити дно десантних барж.
Жодна з цих ліній не була безперервною, їх елементи розташовувалися через нерівні проміжки.
Протитанкові міни, прикріплені до перешкод, іноді не працювали через морську воду, яка атакувала їх механізми.
У піску не було захованих мін.
Невдовзі після початку встановлення цих нових перешкод (взимку 1944 року) союзники були поінформовані та змінили свої плани за допомогою штурму під час відливу, щоб не допустити зіткнення штурмових барж з перешкодами. Це призвело до повної відмови від початкової ідеї висадки під час припливу.
