Повітряні бомбардування Vierville та Omaha Beach вранці 6 червня 1944 року
Штурмові війська були розчаровані, коли виявили, що пляжі не постраждали від повітряних бомбардувань, і швидко зрозуміли, що бомбардування не вплинули на захист пляжів.
І фактично хмари змусили квадримотори "Liberators" стратегічних ВПС США 8° використовувати свої прицільні системи без видимості. За допомогою цієї техніки розсіювання внаслідок бомбардування на великій висоті, яке вже було важливо за ясної погоди, було збільшено до рівня небезпеки для штурмових кораблів, що наближалися.
У цьому випадку було заплановано відстрочити час викиду бомб, щоб вони в середньому падали глибше, забезпечуючи таким чином безпеку човнів.
Змінюючись у часі від часу H, ця затримка становила від 5 до 30 секунд (зміщення всередину від 500 м до 3000 м). Рішення про використання цієї процедури було прийнято в ніч напередодні дня Д і затверджено Верховним штабом. Це означало, що центр тяжіння бомбових ударів буде не на узбережжі, а в основному на суші, і що основним ефектом буде лише досягнення ворожих комунікацій і зон збору в тилу.
.
З 446 (114 для Vierville та Percaea) чотиримоторних «Liberator», надісланих на Omaha Beach, 329 фактично скинули свої бомби. Напад стався між 05:55 та 06:14, бомби розсіяно в сільській місцевості. (див. звіт за підсумками виїзду.
Навіть за умови гарної видимості бомбардування на великій висоті мало підходили для цієї місії по малих цілях (кілька окремих ділянок розміром 100 на 200 м), враховуючи нормальне розсіювання ударів бомби на сотні метрів і навіть кілометрів. Атаки німецьких міст яскраво продемонстрували це в минулому. З іншого боку, сильно постраждали німецькі укріплені пункти пляжу Юта-Біч, атаковані середніми бомбардувальниками В26 «Мараудер» на середній висоті і під хмарами.
