У неділю, 4 червня, спостерігалося значне переміщення німецьких військ. 352-га [піхотна дивізія]...ème Німецька піхотна дивізія (DI) була переведена в стан повної бойової готовності; це було єдине з'єднання на Нормандському фронті, яке завдяки проникливості свого командування очікувало на висадку союзників...ème Штаб. Генерал Крайсс вирішив залишитися зі своїми військами в Моле-Літрі; його командний пункт (352-га піхотна дивізія)èmeЗамість того, щоб вирушити до Ренна на «військові ігри» (Kriegspiele), куди його викликали разом з іншими командирами, він пояснив своєму командуванню, що привів свою дивізію в стан бойової готовності через проведення навчань.
Полковник Гот, що перебував у Трев'єрі, відповідав за ділянку В'єрвіль (у районі Арроманша) разом зі своїм 916-м полком.ème Піхотний полк, посилений кількома ротами 726-го полкуème Піхотний полк (RI). Між В'єрвілем і Сент-Онорін було розгорнуто 2-й батальйон 916-го полку (командний пункт у Форміні, командир — капітан Грімме); його чотири роти розміщувалися в Сен-Лорані, Кольвілі, Сюррені та Форміні. На передовій, у межах опорного пункту (WN), він мав 3 резервні роти 726-го полку.ème, 11-та — у В'єрвілі, 10-та — у Сен-Лорані, а 3-тя — на схід від Кольвіля. Увечері 3 червня він зустрівся з полковником Гейною з 914-го полку, знаючи, що в районі В'єрвіля його сили значно порідшали.ème ...полк, зона відповідальності якого починалася одразу на захід від села; командування полку запросило підкріплення.
У підрозділі Гейни (Heyna) вже не вистачало однієї роти, яку було виділено для охорони штабу 84-ї дивізії.ème Штаб у Сен-Ло. Обговоривши ситуацію та пов’язані з нею ризики, Гейна визнав, що зацікавлений у посиленні свого відкритого правого флангу на випадок атаки в районі Бессен.
Двоє офіцерів усвідомлювали, що іноземці в їхніх підрозділах («німці» з Польщі, Росії, Чехії тощо) не мають впевненості, а також те, що жодних надій на підкріплення, окрім групи Маєра (915-й...), немає.ème Полк і 352-й батальйон фузилерів — батальйон розвідки.
У неділю, 4 червня, Гейна виділив у В'єрвілі (Vierville) два відділення — близько 80 осіб, — які негайно посилили опорні пункти (WN) на узбережжі. Крім того, дивізія направила до сіл Сен-Лоран і Кольвіль щонайменше дві легкі 50-мм протитанкові гармати зі складу дивізійної протитанкової роти (PAK 352).
Ці корективи були внесені ввечері 4 червня за згодою генерала Крайсса.
Прогнози розвідувального відділу 352-ї піхотної дивізії справдилися з початком висадки; однак того дня генерал Крайсс, перебуваючи в Моле-Літрі (де розміщувався командний пункт 352-ї дивізії), виявився доволі погано поінформованим — як щодо загальної обстановки, так і щодо подій у В'єрвілі.
О 02:00 6 червня надійшло повідомлення про висадку парашутистів на південь від Карантана (насправді це були манекени, що імітували вогонь і вибухи).
О 03:10, побоюючись розриву зв’язку із 709-ю піхотною дивізією (сусіднім з’єднанням на півострові Котантен), командування направило свій резерв — бойову групу «Маєр» (Kampfgruppe "Meyer"), що складалася з двох батальйонів 915-го полку та батальйону фузилерів (усі вони були розміщені на реквізованих цивільних вантажівках). Ця група базувалася в районі міста Байо. Насправді ж, ці висадки десанту не становили загрози для 352-ї піхотної дивізії.
Красс швидко усвідомив свою помилку, дізнавшись про появу флоту союзників, а згодом — і про бомбардування узбережжя в районі Арроманш та В'єрвіля. О 05:50 він наказав Маєру, чиї передові підрозділи вже дісталися лісу Серізі, зупинити просування. Він затримав Маєра на 2 години — навіть після того, як отримав відомості про масштабну висадку ворожих сил уздовж усього фронту (починаючи з 06:30).
О 07:35 було прийнято рішення: бойову групу «Маєр» (Kampfgruppe Meyer) розділили на дві частини. Один із двох батальйонів (I/915) отримав наказ вирушити до Кольвіля для атаки на американців, що висадилися на берег (інші підрозділи бойової групи були спрямовані до Арроманша).
Підрозділ I/915, що перебував тоді в Бле (на захід від Байо), мав отримати підтримку від 6 із 15 штурмових гармат «Мардер» (зі складу 1-ї роти 352-го протитанкового батальйону), а також від самохідних артилерійських установок (StuG) 2-ї роти того ж батальйону, що базувалися в Коломб’єрі.
2-й батальйон 915-го полку мав прибути в район Кольвіля близько 9:30 ранку, але через дії авіації його прибуття затрималося, і фактично він вступив у бій лише в другій половині дня.
Щодо танків «Marder» та «StuG»...
Піддавшись обстрілу з боку корабельної артилерії в районі Егранвіля (на північний схід від Трев’єра), вони, схоже, майже не просунулися далі Форміньї — за винятком кількох «Мардерів» (Marder) та самохідок (StuG). Зокрема, було помічено знищений «Мардер» біля лісу Сафре, проте невідомо, ким саме він був знищений: корабельною артилерією, авіацією чи внаслідок інших обставин.
Схоже, протягом дня їх було евакуйовано в напрямку Байо та Арроманша.
Також було виявлено знищену самохідку (StuG) трохи північніше від Кольвіля.
За словами німецького ветерана, який був механіком-водієм самохідної гармати «Marder», 5 або 6 таких машин рухалися з Трев’єра в бік узбережжя. Під час просування до Форміні вони потрапили під інтенсивний вогонь; одна з вантажівок із боєприпасами вибухнула, колона зупинилася, а «Marder» відступили, втративши одну машину (яку він пізніше знайшов знищеною в лісі Сафре? — див. Спогади Мішеля Арделе (Michel Hardelay))
О 08:35 генерал Крайсс направив два батальйони, що залишилися в бойовій групі (II/915-й та батальйон фузилерів), разом із рештою протитанкового дивізіону (Pz.Jäg.Abt.), до Арроманша; вони прибули туди лише пізно вдень. У районі Крепона, на північ від Байє, їх відкинули й фактично знищили британські війська, які значною мірою прорвали фронт і мали в розпорядженні велику кількість танків. Полковник Маєр загинув у бою.
Зі свого боку, 84-й армійський корпус (командний пункт у Сен-Ло) мав у своєму розпорядженні 30-ту «мобільну» бригаду (назва «мобільна» пояснюється тим, що особовий склад пересувався на велосипедах), яка дислокувалася між Сен-Ло та Кутансом.
Схоже, що один із трьох її невеликих батальйонів — 513-й батальйон (Abteilung) — був відправлений близько 2-ї години ночі до узбережжя, в район Пуент-дю-Ок та Персе.
Можливо, він також брав участь у боях біля В'єрвіля, намагаючись заблокувати просування американських військ на захід від цього населеного пункту.
На озброєнні цього батальйону були також невеликі 47-мм самохідні гармати, які, втім, у бій не вступили — можливо, через дії авіації.
Два інші батальйони — 517-й та 518-й — 7 червня були направлені до населених пунктів Тур-ан-Бессен і Форміньї.
32-й зенітний полк (озброєний 88-мм гарматами, що використовувалися як протитанкові, так і зенітні), який базувався в Мезені (поблизу Грандкана), вранці був передислокований у Форміні, щоб заблокувати просування американської бронетехніки.
Безпосередньо в секторі «Омаха» гарнізон опорного пункту WN74 (поблизу Ла-Персе) міг спостерігати, як висадка військ у районі В'єрвіля, вочевидь, зазнала невдачі, а з 08:30 ранку будь-яка висадка на пляжі В'єрвіля припинилася.
Однак він перебував надто далеко, щоб усвідомити, наскільки сприятливо складається ситуація для нападників: висадка військ відновилася за межами Сен-Лорана, а солдати, що піднялися нагору через скелі, захопили В'єрвіль.
Близько 12:00 він надіслав заспокійливе донесення з пункту «Персея» (Percaea), стверджуючи, що американці заблоковані та знищені на пляжі В'єрвіль, а висадка припинилася. Вочевидь, він не знав про втрату В'єрвіля.
Утім, для оборони району В'єрвіль фактично не було жодної вільної німецької роти — усі...
Бойові підрозділи 11-го/726-го полку, посилені 80 бійцями 914-го полку, перебували на узбережжі в районі опорних пунктів (WN) 70–73.
Схоже, що про втрату опорного пункту WN 70 повідомили дуже рано вранці, тоді як про нейтралізацію опорних пунктів WN 71, 72 та 73, ймовірно, не доповіли в момент, коли це сталося — в середині дня.
Що стосується ситуації у В'єрвілі, то німці дізналися про неї лише пізно вдень.
Тож німецькі командири у Трев’єрі (916-й полк) та Моле-Літрі (352-га піхотна дивізія) вважали, що ситуація у В’єрвілі перебуває під їхнім контролем.
У нас є Дуже пізнавальні свідчення рядового Вегнера (Wegner). 3-тя рота 914-го полку; з 4 червня перебуває на позиції WN72 у В'єрвілі.
Рано вранці командний пункт 916-го полку (у Трев’єрі) направив 7-му роту 916-го полку (що базувалася в Сюррені) для посилення оборони Кольвіля, а 6-ту роту 916-го полку (що базувалася у Форміні) — для посилення оборони Сен-Лорана.
Ймовірно, саме підрозділи цієї роти стримували 5-й батальйон рейнджерів з 10:00 до 14:00 на південь від В’єрвіля, а згодом були затримані лейтенантом Тейлором в Ормелі.
«У другій половині дня ці війська отримали підкріплення — лише окремі підрозділи 2-го батальйону 915-го полку (II/915), а також бійців "фортечних саперів" (Festungspioniere), що базувалися в секторі Байо».
На захід від В’єрвіля 9-та рота 726-го полку, що дислокувалася в Грюші, Англесквілі та Ла-Персе (і була підсилена підрозділом 30-ї мобільної бригади, який прибув до Ла-Персе протягом дня), вранці створила ефективний заслін, стримавши просування ворога з боку В’єрвіля в напрямку Пуент-дю-Ок. Саме тут загинув командир роти, капітан Грюндшлосс (який мешкав у замку Грюші).
Німецька авіація з'явилася лише одного разу: близько 9:00 ранку два німецькі винищувачі «Фокке-Вульф 190» (Focke-Wulf 190) пролетіли зі сходу над пляжем В'єрвіля.
Ними керували майор Йозеф Пріллер і сержант Гайнц Водарчик.
Вони летіли на висоті 50 метрів.
Усі зенітні гармати (калібрів 75, 40, 20 та 12,7 мм) на кораблях флоту відкрили вогонь. Звісно, вони не влучили в ці два літаки, що, ймовірно, летіли зі швидкістю понад 600 км/год, натомість снаряди влучили в інші судна флоту.
Відсутність ворожої авіації в районі атаки стала значною перевагою для американців.
Неважко уявити, що було б, якби втрутилася...
...винищувачі-бомбардувальники могли б змінити хід подій у критичні ранкові години, коли війська, що наступали, зосередилися на вузькій смузі пляжу.
(подробиці) Німецький винищувач FW 190
