Німці в районі В'єрвіля також були виснажені, деморалізовані, дезорганізовані й нездатні до злагоджених дій. За живоплотами їхні снайпери та кулеметники могли затримувати, турбувати й зупиняти просування американців, проте вони були не в змозі відкинути рейнджерів та вцілілих бійців 1-го батальйону 116-го полку.
Чотири укріплені пункти (WN) на узбережжі були нейтралізовані, хоча їх повна зачистка відбулася лише наступного дня. Цілком імовірно, що частині німецьких захисників вдалося відступити в другій половині дня або вночі 6 червня. Багато хто загинув (7 і 8 червня на позиціях WN71, 72 та 73 було виявлено тіла 70 німецьких гренадерів), а інші відійшли, коли зав’язався безпосередній бій з американцями. Фактично, у них майже закінчилися боєприпаси; до того ж, часто це були не німці, а військовослужбовці 716-ї піхотної дивізії (11-та рота 726-го полку), які не мали високої мотивації. Див. свідчення гренадера Вегнера з опорного пункту WN72.
Протягом дня більша частина нищівного вогню німецької артилерії по пляжу велася польовою артилерією 352-ї піхотної дивізії. Безпосередньо за сектором «Омаха» вона мала 12 гаубиць калібру 150 мм і 12 гаубиць калібру 105 мм — усі вони були майстерно замасковані в живоплотах. Наприкінці дня в артилерії закінчилися боєприпаси; вночі її згорнули та, ймовірно, перемістили далі на південь (у район Тревьєр?).
Було відзначено відсутність ефективної відповіді. Рішучий Контратака в районі В'єрвіля могла б відкинути на пляж тих небагатьох американців, які не мали ані зв'язку, ані важкого озброєння. Натомість німецькі сили перейшли до оборонних дій малими ізольованими групами, які, втім, ефективно перешкоджали просуванню ворога вглиб.
Американці подолали критичний етап, тоді як у німців — з огляду на стан майже всіх підрозділів 352-ї дивізії — фактично не залишилося боєздатних сил ні на другу половину дня, ні на наступний день.
У ніч із 6 на 7 червня сапери 352-го саперного батальйону (Pioneere Abteilung 352 — інженерний батальйон 352-ї піхотної дивізії) отримали наказ здійснити контратаку з напрямку Лув'єр у бік В'єрвіля. Операція почала відчуватися лише на світанку; вона мала обмежений і тимчасовий успіх, проте все ж викликала занепокоєння в американського командування.
У день висадки (D-Day) панування союзників у повітрі було абсолютним. Лише вночі поблизу сектору «Омаха» спостерігалася певна активність німців — переважно спрямована проти кораблів: застосовувалися керовані бомби та скидалися магнітні міни.
З іншого боку, авіація союзників діяла протягом усього дня: вона атакувала будь-який помітний німецький транспорт і розпочала операцію з ізоляції зони бойових дій, завдаючи ударів по містах, що слугували важливими транспортними вузлами (Кан, Сен-Ло, Фалез тощо). Місто Байо уникло руйнувань лише тому, що британські війська були вже дуже близькі до його захоплення.