Капітан Роберт Вокер (зі штабної роти 116-го полку), висадилися з десантного судна LCI 91 (стор. 2621) О 08:00, після того як десантне судно (LCI) охопило полум’я, підрозділ опинився відрізаним на пляжі.
Він перетнув дорогу наодинці й подолав третину шляху вгору по схилу скелі, де знайшов загиблого піхотинця зі 116-го полку; це дозволило йому озброїтися гвинтівкою M1 та захистити голову каскою.
«У той момент я не бачив нікого зі 116-го полку; зрозумів, що залишився сам і мушу покладатися лише на себе».
Вокер вирішив піднятися на гребінь і рухатися далі праворуч — до місця збору полку у В’єрвілі.
«Мені доводилося переступати через безліч тіл — усі вони лежали головами вперед».
Ближче до вершини він почув стогін.
Подивився — а там німецький солдат із тяжким пораненням живота.
Німець попросив води — «Wasser». Вокер відповів німецькою, що його фляга порожня.
Німець сказав, що зовсім поруч є джерело — «ein Born».
Вокер знайшов невелику водойму з чистою водою, яку живило джерело.
Він наповнив свою флягу й приніс воду...
Німець.
Перш ніж продовжити «гру» — тобто пошуки німців, яких можна вбити, — Вокер повернувся до джерела, наповнив свою флягу, а потім повернувся до пораненого німця і напоїв його зі своєї фляги.
Цей поранений ворог був єдиним солдатом, якого Волкер зустрів під час свого підйому. Така ізольованість була винятковою, можливо, навіть унікальною. Втім, дуже мало американців бачили німців до того, як дісталися вершини скелі, до того ж більшість із них піднімалися разом.
.